Обережно зі словом «кохаю»….

 
 

Обережно зі словом «кохаю»….

Це була моя помилка...



………………………
Не можна зарано казати коханій людині кохаю. Бо можна втратити її кохання.
Здавалося б, що все тут поставлено з ніг на голову. Спробую пояснити. Такою вже є людина, що хоче більше мати, ніж бути. Хоче володіти речами і людьми. Хоче вирішити чергову справу — і йти далі, боротися і здобувати. З иншого боку, ніхто не бажає комусь належати, не хоче бути чиєюсь власністю. І як тільки помітить, що хтось перебирає право на її життя, відразу ж у пориві захисту відгороджується, замикається, втікає.
То що, спитаєш, невже ніколи не можна цього казати? Можна, але тільки тоді і лише настільки, наскільки та друга людина доросла до прийняття цієї новини. Коли вона на це чекає, коли ти виймаєш з її вуст те саме слово, з яким вона хотіла звернутися до тебе. Було б ідеально, якби обоє сказали кохаю одночасно й однаково. Практично це повинно бути так: ти просуваєшся на крок далі лише тоді, коли й він чи вона іде тобі назустріч. Бо, певно, погодишся зо мною, що кохання — це справа не лише твоя і лише твого партнера. Це справа спільна, тут не можна діяти самовільно. Ще раз кажу: можеш робити наступний крок тільки тоді, коли він або вона подасть тобі знак: жестом чи словом.
Це не забава. Це правда. Бо на початку тобі не так багато відомо про цю людину. Інтуїція може тебе підвести. Кажуть, що треба з’їсти пуд солі, аби пізнати людину. І це стосується не дружби, а й кохання. Може, навіть ще більше... Бо скільки разів доводиться чути: "Якби я до шлюбу знав, яка вона..." Або: «Я його фактично не знала". Тому — не поспішай.
Вимовивши передчасно кохаю, можеш спричинити непорозуміння. Бо ти міг мати на увазі: ось зараз, у цю мить я тебе кохаю і кажу тобі про це. Але та друга людина може зрозуміти, що ти кохатимеш її вічно і не залишиш до самої смерти — а це неправда. Ти-бо не знаєш, що буде далі, ти просто кажеш: "Те, що буде, залежить перш за все від тебе. Як ти поведешся. Чи не зруйнуєш моєї любови". А також: "Я хочу висловити тільки те, що кохаю тебе таким, яким знав тебе досі. Але, може, у тобі приховане щось таке, що знищить моє захоплення?"
Якщо брати практично, хлопець чи дівчина повинні знати, що їх кохають і кохатимуть далі, лише якщо вони будуть цього гідні. Іншими словами, їм потрібно знати, що кохання можна зруйнувати. Звідси випливає: за кохання треба боротися до самої смерти.
А якщо вже сталося? Якщо вже не витримав і передчасно освідчився у коханні, а тепер бачиш, що та людина відступила, відійшла від тебе? Чи є шанс виправити помилку? Можна пробувати, але шансів мало, а зусиль слід докласти багато. Треба наново відбудувати ставлення до себе. Треба наново збудувати стосунки. Треба боротися за своє кохання!!!

Уривок з книжки: о. Мечислав Малійський Перш ніж скажеш кохаю… / Пер. з пол. В. Третяка. – Львів: Свічадо, 2006. – 184с. - с. 29-32


Создан 09 янв 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником